.svg)
Минуле, закарбоване у кожній нитці тканини, дозволяє стати унікальною та цінною річчю. Проте час не стоїть на місці і колись ідеальний шов, стає не ідеальним, а волокна матерії зношуються. Найкращий сценарій для розв’язання цієї проблеми – не позбуватися одягу, а надати йому можливість для нового життя. Саме це і втілює концепція апсайклінгу, яка увійшла в модну індустрію як потужний засіб творчого відродження та збереження довкілля.
Суттю вторинного перероблення або ж іншою мовою апсайклінгу є перетворення звичайних речей, які втратили своє первинне призначення, у щось зовсім інше, цікаве та водночас корисне.
Мисткиня, дизайнерка та засновниця бренду «Metåfora» Анастасія Лопатюк згадує, найперше, що пов’язало її із вторинним переробленням − любов до природи, розуміння необхідності берегти її ресурси та власна потреба самовираження через творчість. Для неї, апсайклінг є способом перенесення енергії з минулого в майбутнє, пропустивши крізь себе і своє бачення ті сенси, пам'ять, зміст і форму, якими володіли об'єкти її подальших перетворень.
Ця творча філософія також відображає насущність екологічних проблем сучасного світу, зокрема необхідність зменшення відходів та збереження ресурсів планети. Так, наприклад, засновниця бренду «syni ochi» Валерія Кравченко каже, що створила власну лінійку одягу, тому що сфера вторинного перероблення у нашій країні може бути кращою.
«Я знаю, яким класним та технологічним може бути апсайкл. Мені подобається, що з використаних речей, я можу створити щось глобально інше, при цьому не витрачаючи нові ресурси. І апсайклінг – це ще та головоломка, але у її рамках дуже цікаво працювати.
За даними ООН «Світовий огляд стійкого розвитку ресурсів 2022 року» що у 2020 році світ виробив 2,24 мільярда тонн твердих побутових відходів, що становить 0,79 кг на людину у день. Цей показник зростає щороку, і відповідно розрахунків до 2050 року він може досягти близько 3,88 мільярда тонн.
В Україні ж 94% побутових відходів потрапляє на сміттєзвалища, а менше 5% перероблюється, ще 1% спалюється. Така цифра вказує на недостатню ефективність 10 системи управління відходами. А низький рівень переробки та використання речей свідчить про необхідність серйозних зусиль для впровадження більш ефективних стратегій.
«Апсайклінг, як на мене, каже Валерія, − це форма відстрокування. Тканина не так швидко поїде на звалище, але рано чи пізно це станеться все одно. Я б не сприймала цю сферу як панацею, а як спосіб якось покращити ситуацію. Це є своєрідним нагадуванням про те, в якому стані ця індустрія зараз».
«Особисто я бачу такі головні переваги апсайкл-підходу: корисний екологічний вплив, безкоштовна чи не дорога сировина в необмеженій кількості. Вирішення локальної проблеми з марнуванням речей та утворенням сміття. Можливість створювати щоразу щось дійсно неповторне. Додана вартість виробів, завдяки екологічному імпакту і креативним технікам виробництва, А також популяризація сталих креативних підходів та поширення цінностей і об'єднання довкола них спільноти»,- ділиться засновниця бренду «Metåfora» Анастасія.
У апсайкл-практиці дизайнерка послуговується різними техніками й технічними засобами, часто поєднує сучасні та традиційні методи й ремесла, в залежності від того, з якими матеріалами працює і що за річ створює.
«Говорячи про роботу з текстилем і, зокрема, створення одягу чи аксесуарів, маю деякі улюблені техніки: одна з них авторська - інтуїтивне створення абстрактних тактильних композицій/панно з вузеньких клаптиків тканини різних кольорів і фактур. Це схоже на імпресіоністичний пейзаж, тому я називаю такі паттерни «soulscape» і найчастіше вони стають частиною сумочки. Також люблю техніку ткацтва та іноді створюю невеликі гобелени, але для цього також використовую клаптики матерії. Ще подобається комбінувати різні тканини в техніці печворку, або розмальовувати їх фарбами, чи декорувати шовкодруком. Якщо говорити про пластик, то використовую техніку ф'юзингу - переплавляю поліетиленові пакетики, використовуючи термопрес».
Проєкт «syni ochi» Валерії Кравченко на разі працює з вовняними ковдрами, проте надалі список матеріалів неодмінно стане більше. Дівчина ділиться, що це прекрасний матеріал для верхнього одягу, полотно з яким відносно легко працювати. А ще каже, що для апсайклінгу треба добре розуміти технологію шиття і фізику тканини.
«Конструкцію без гарних спеціалістів справи та якісний апсайкл зробити важко, треба багато технічної експертизи для того, щоб продукт вийшов дієздатним на роки».
Однією з найважливіших складових успіху апсайклінгу є те, наскільки свідомими є споживачі щодо вторинної переробки речей. Розвиток цієї течії передбачає підтримку та участь громадськості, а також бажання змінити свої споживчі звички та підтримати ідею сталого споживання.
«Останнім часом спостерігаю, як світові глобальні тенденції все більше впливають на українське суспільство, яке прагне бути частиною цивілізованого прогресивного світу. Тож екологічні практики й сталі підходи у виробництві набувають більшої популярності. Разом з ними поширюється культура усвідомленого й відповідального споживання. Водночас загальний рівень обізнаності очевидно поки що є замалим, порівняно з розміром екологічних проблем», – ділиться мисткиня Анастасія.
Пані Валерія теж стверджує, що українцям ще є до чого прагнути. Вважає, що сьогодні цікавість до теми вторинного перероблення зросла, але в певних колах. Звичайному споживачу все ще простіше купити новий одяг із мас-маркету. Проте дівчина наголошує, що однозначно прогрес за останні п’ять років є.
Відповідальність за збереження навколишнього середовища стає важливим аспектом нашого часу. У цьому контексті апсайклінг, як процес перетворення вживаних речей на нові продукти, набуває суттєвого значення. Адже це не просто техніка переробки, але й своєрідний крок до збереження природних ресурсів, зменшення кількості відходів, та формування у споживачів усвідомлення важливості сталого споживання. Проте як ця практика може вплинути на свідомість та екологічні звички суспільства?
По-перше, вона пропонує альтернативу традиційному способу споживання, показуючи, що речі можна використовувати знову, не викидаючи їх після першого вжитку.
По-друге, апсайклінг приводить до створення унікальних, індивідуальних продуктів, які відрізняються від масового виробництва.
По-третє, переробка та використання вторинних матеріалів для створення нових продуктів сприяє збереженню природних ресурсів та зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище.
«Іноді апсайклінг допомагає взагалі «перевернути» свідомість і вчить бачити потенціал в тому, що здавалося «непотребом». Наприклад, старий одяг можна не просто викинути в сміттєвий бак, а натомість здати на переробку чи в благодійний фонд, або ж власними творчими зусиллями перетворити, перешити, чи кастомізувати його на щось нове, актуальніше й цікавіше. Якщо пошукати ці способи і дізнатися про різні ініціативи і бренди, які приймають речі для перетворень - то, скоріше за все, це сформує гарну звичку», – ділиться Анастасія Лопатюк.
Проте чи достатньо цього аби споживачі зрозуміли важливість впливу вторинного перероблення на екологію? Питання досі залишається відкритим. На жаль, одне усвідомлення важливості апсайклінгу не є достатнім для зміни ситуації. Потрібні додаткові кроки і системні зміни, включаючи політичну підтримку, наукові дослідження, розвиток технологій та дієві заходи з регулювання виробництва і споживання. І тільки колективні зусилля на різних рівнях суспільства можуть призвести до суттєвого змінення відношення до вторинного перероблення та його впливу на навколишнє середовище.
Фото використані в матеріалі:
https://www.instagram.com/syniochi.urp
https://www.instagram.com/metafora_upcycling_art
.jpg)
.svg)
.svg)
